Інтертекст у повісті Сергія Довлатова “Заповідник” (Пушкін і російська класика)

The article considers the intertextuality of the story of S. Dovlatov “The Reserve” and installed and pushkin’s and postpushkin’s connections and allusions. The intertexteme “Pushkin’s Reservation” initially programs the explication of literary-oriented ties and parallels, the extra-textual allusions and reminiscences, as well as inner-textual references and citations. Consequently, it updates the notion of “Mikhaylov Text”, primarily setting the grounds for numerous literary inductions that are to emerge in Dovlatov’s text and oriented (above all) to A. S. Pushkin’s creative activities. This constitutes the principal objective of the paper under studies. Among the pretexts to Dovlatov named Pushkin’s “Eugene Onegin”, “Belkin story”, “Dubrovsky”, “Stone guest”, “Captain’s daughter”, “I loved you...”, “Andrew Chenier”, “Again I visited...”, “I erected a monument to himself miraculous...” and others. However, as shown in the article, the mosaic of the pretexts of “The Reserve” is much wider and richer. Postpushkin’s pretexts in the work designated by the names of I. Goncharov (“Oblomov”), A. Blok (“The Stranger”, etc.), A. Solzhenitsyn (“Matryona”), V. Shukshin (“Cut”), V. Erofeeva (“Moscow – Petushki”), V. Piecuch (“The Life of a scoundrel”), novels by I. Il’f and E. Petrov (“Twelve chairs”, “Golden calf”) and others. The work concludes that the interpretation of the intertext in the novel by Dovlatov allows you to enter more capacious literary allusions and parallels, set the semantic synchrony between different texts of classic and modern literature.Рассматривается интертекстуальное поле повести Сергея Довлатова „Заповедник”, устанавливаются пушкинские и постпушкинские диалоговые межтекстовые связи и аллюзии. Среди претекстов Довлатова названы пушкинские „Евгений Онегин”, „Повести Белкина”, „Дубровский”, „Каменный гость”, „Капитанская дочка”, „Я вас любил…”, „Андрей Шенье”, „Вновь я посетил…”, „Я памятник себе воздвиг нерукотворный…” и др. Однако, как показано в статье, мозаика претекстов „Заповедника” много шире и богаче. Постпушкинские претексты в работе означены именами И. Гончарова („Обломов”), А. Блока („Незнакомка” и др.), А. Солженицына („Матренин двор”), В. Шукшина („Срезал”), Вен. Ерофеева („Москва – Петушки”), Вяч. Пьецуха („Жизнь негодяя”), романами И. Ильфа и Евг. Петрова („Двенадцать стульев”, „Золотой теленок”) и др. Делается вывод, что осмысление интертекста в повести Довлатова позволяет выйти на более емкие („вечные”) литературные аллюзии и параллели, установить между классическими и современными текстами вневременную смысловую синхронию.Розглянуто інтертекстуальне поле повісті Сергія Довлатова „Заповідник”, встановлено пушкінські та постпушкінські діалогові міжтекстові зв’язки й алюзії. Серед претекстів Довлатова названі пушкінські „Євгеній Онєгін”, „Повісті Бєлкіна”, „Дубровський”, „Кам’яний гість”, „Капітанська дочка”, „Я вас любив...”, „Андрій Шеньє”, „Знову я відвідав...”, „Я пам’ятник собі поставив незотлінний...” та ін. Однак, як показано у статті, мозаїка претекстів „Заповідника” значно ширша й багатша. Постпушкінські претексти в роботі означені іменами В. Гончарова („Обломов”), О. Блока („Незнайомка” та ін.), О. Солженіцина („Матрьонине подвір’я”), В. Шукшина („Зрізав”), Вен. Єрофєєва („Москва – Петушки”), Вяч. П’єцуха („Життя негідника”), романами В. Ільфа і Євг. Петрова („Дванадцять стільців”, „Золоте теля”) та ін. Зроблено висновок, що осмислення інтертексту в повісті Довлатова дозволяє вийти на більш місткі („вічні”) літературні алюзії та паралелі, встановити між класичними та сучасними текстами позачасову смислову синхронію